«Це нічого не змінить!»… «Це нічого не дасть». Чи знецінюєте ви себе і своїх близьких?

«Хіба це проблема?»… «Та все буде нормально! Нема чого переживати!»
«Це нічого не змінить»… «Для починати, якщо нічого не вийде?»
Це типовий і далеко не повний набір фраз, які нам доводилося чути, або й самим іноді говорити. Здебільшого, якщо керуватися добрими мотивами, фразою «І ти називаєш це проблемою/бідою?» людина намагається підтримати співрозмовника. Частіше – далі наводить приклад зі свого життя, переконуючи, що тут ситуація була значно складніша. [В мене взагалі немає часу на каву. Ані кави, ані сніданку, ані обіду. Ти хоч вранці каву випити можеш].  Здавалося б, ситуація не вартує такого аналізу. Втім замість балачок про каву люди часто говорять про серйозні ситуації, які ображають, не вилазять з голови, засмучують, а іноді ставлять життя під ризик. Деколи людина робить це несвідомо. Цій людині не бракує емпатії. Їй бракує уваги. Втім знецінення відбулося. Людина, яка чекала поради отримала усвідомлення: це не проблема. Про інші життєві поразки знецінена особа не захоче розповідати. А це початок комплексів психологічних перенапружень.


Щоб розібратися, ким найчастіше є саме ви: жертвою чи агресором, давайте розділимо, яким буває знецінення і який вплив несе:

Викривлення справжньої цінності.
[Ситуація: чоловік приходить додому і сідає вечеряти. Його очікує прекрасний стіл і втомлена дружина. Вона багато старалася, щоб усе мало ідеальний вигляд та смак. Втім жодних компліментів не отримала. Чоловік поводився, наче усе так і має бути]. Змінити цю ситуацію може хіба спеціаліст. Тому що голова сім’ї насправді з самого початку не склав відповідної ціни дружині. Вони винні обоє. Жінка це дозволила, а чоловіку так підходило. Помічати переваги інших людей – це також відповідальність і праця. Зміни можливі, відчувши, як це буває в інших людей. Щоб не бути на місці цього чоловіка намагайтеся помічати особливе і дякувати за турботу. Адже НІХТО І НІЧОГО ВАМ НЕ ВИНЕН. А щоб не опинитися на місці дружини влаштовуйте італійський страйк. Кілька разів спробуйте не встигнути чогось зробити, покажіть, що ви також можете стомлюватися і забудьте про усе ідеальне. Воно має надзвичайно високу ціну.

«Я люблю тебе, якщо …. ти розумний, сильний, красивий».
Повертаємося в дитинство. Якщо малими вас хвалили тільки, якщо ви чогось добивалися, або були найкращими у якійсь сфері, то швидше за все це має свої наслідки досі. Не виключено, що вам складно даються поразки, ви боїтеся помилятися, вам соромно за будь-яких непередбачених обставин. Такі люди вимагають подібного і від інших. Якщо поруч з вами така людина – підтримайте її, коли усе пропало; допоможіть, коли нічого не виходить і намагайтеся переконати: цінність кожної людини не за щось. Ми вже народжуємося потрібними. Якщо ви читаєте і впізнаєте себе, то зупиніться і подумайте: кому ви і що доводите? А головне для чого? Може, настав час обірвати цей ланцюг і вибудувати нові відносини зі світом?

Без дякую.
Бути вдячним – це визнати чиїсь зусилля, перемоги і старання. Іноді це послуга, яка рятує. Часто люди, які не хочуть дякувати (бо вважають це приниженням) вдаються до знецінення самої послуги. Так роблять керівники, які не готові визнавати успіхи підлеглих. Чому? Бо іноді не можуть визнати, що хтось може їх перевершувати. Адже допомогти – це не залишити наодинці. Але є більш цинічні ситуації. Вони пов’язані з матеріальним. Коли за роботу доводиться дякувати у грошовому еквіваленті, а людина не збирається робити це сповна. Починається критика і множення на 0. Людина, яка щось виготовляла відчуває себе не професіоналом. Ринкові відносини дещо простіші, бо мають свої правила. Але все ж, якщо ви любите критикувати роботу наприкінці, то спробуйте помінятися місцями – уявити себе на місці співрозмовника. Усе потребує праці і часу. Економте ці ресурси, узгоджуйте правила на початку, спілкуйтеся. Ніхто не застрахований від недобросовісної поведінки. Але той, хто вчиняє підлість – отримає її у відповідь.

Я висміюю.
Погодьтеся, таких людей чимало – тих, хто любить з усіх посміятися, знайти найбільший недолік іншої особи та вигадати про нього безліч жартів, або ж навпаки – побачити, за що людину люблять і жартувати з цього. Усе починається з невинних розмов, легко забарвлених іронією. А далі ця людина все більше буде розвивати цю конструкцію. Для чого? Щоб принизити. Знецінити. Якщо ви були свідком такої поведінки спробуйте віджартуватися про цю людину. Вдала репліка може припинити знущання. Якщо ви самі любите пожартувати про колег, оцініть чесно, який це гумор і скільки його? Може, ви не помітили, як перейшли межу? Так роблять слабкі. Сильні не обирають собі жертви, а вміють також посміятися з себе. Подумайте, чи це не самоствердження? Межа тонка, але ви її творець.

«Це нічого не дасть»: місія неможлива.
Є проблема – є люди, які працюють над її вирішенням. Можливо, щось навіть придумують. А є ті, хто намагаються оцінити ці результати. І у підсумку кажуть «То нічо з того не буде». Навіть у затятих ентузіастів опускаються руки. І проблема залишається навіть без шансу на будь-яке вирішення. Якщо ви на місці такого експерта – то замість схожих реплік приготуйте інший план. Спробуйте щось порекомендувати, знайти причину невдачі. Ідеальних стратегій не існує, щось дійсно може не працювати. Але замість констатації інші люди беруться до роботи. Якщо вам важлива справа, про яку йдеться, то ніколи так не відповідайте. Жити в країні з такими поглядами зручно. Бо тоді нічого не працює і все приречене на провал. Чи це масштабна реформа, чи переобладнання скверу поблизу вашого дому. А, може, таки варто поборотися? Таке знецінення одне з найстрашніших, бо воно робить будь-яку мету неможливою. А це знищує надію і втомлює. Якщо ж ви почули такі фрази у свою адресу, то не поспішайте ставити крапку. Може, нічого не вийде якраз у тієї людини. Це має бути вашим стимулом. Залізо кують у вогні, хай такі закиди будуть вашим вогнем.

«Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Велика людина, навпаки, вселяє відчуття, що ви теж можете стати непересічною особистістю», – Марк Твен.

Автор: @lady._.v


Наші щоденні оновлення так легко пропустити... ви знаєте, що потрібно робити!