Я зроблю це завтра

Чому прокрастинація косить населення?

В творчості відомого на весь світ В.А.Моцарта є відомий твір – увертюра до опери «Дон Жуан». Цікаво, що в переддень представлення композитор відпочивав у компанії друзів, а саму увертюру створив безпосередньо вранці. Уявіть, в самісінький день прем’єри! Класичний приклад прокрастинації. Коли ми усе відкладаємо в останній момент, займаючись до того другорядними справами. Чи є це реальною проблемою? Чи може все ж таки прокрастинація буває геніальною?

Зараз і потім… Поширені часові категорії, які не обумовлюються жодними конкретними вимірами. Зручні для відтягування справи і не передбачають жодного дедлайну. Ми навіть не задумуємося як часто вживаємо ці слова. А головне – чи завжди оце «потім/зараз» таки настає? Це лише вербальні передвісники прокрастинаційного настрою. На ділі все ще простіше. Якщо ви читаєте цей текст і розумієте, що в цей момент часу мали б робити щось інше – значить вас подолала ця хвороба 21 століття.

Для сучасного суспільства – це виклик. Працювати стало зручніше, графіки та умови сприяють нашому комфорту. Звісно, це залежить від професії, але здебільшого обмін інформацією швидкий, а отже сучасна людина може встигати зробити значно більший об’єм роботи. Однак працедавці усього світу на межі глобальної проблеми. Не виконана важлива справа сьогодні – це ланцюг. Він тягне за собою фінансові втрати. Але куди страшніші емоційні наслідки зірваних дедлайнів  – гнів, тривога, почуття страху, знецінення роботи і вкладених ресурсів, нераціональне використання часу, порушення біоритмів, падіння самооцінки та глибоке почуття провини.

Я прокрастинатор? Швидше за все відповідь у вас уже є. Більшість населення любить відкласти важливі справи. Вони можуть бути не складні, потребувати не так багато часу. Або ж навпаки. Трудомістка робота потребує концентрації і часу. Що обирає прокрастинатор? Ігри, розваги, соціальні мережі, просте сачкування, а іноді інші важливі справи, які просто можна вирішувати не зараз. Для творчих людей – це так званий пошук музи. Ті, хто змалку звик до дисципліни і режиму, страждають рідше. Серед населення 20% – це хронічні прокрастинатори; 60% – час від часу люблять згрішити відкладанням важливих справ на потім. Хронічні – ті, хто запізнюються практично з усім: від  проплати рахунків, використання сертифікатів і до робочих процесів. Комусь це просто в кайф. Своєрідний викид адреналіну, який дозволяє випробувати себе і свої здібності у стресових ситуаціях. Для інших – це надмірний перфекціонізм. Робота постійно виглядає недопрацьованою і не ідеальною. Іноді прокрастинатори – це просто безвідповідальні люди. А іноді ще які відповідальні, але їх сковує відчуття страху. Перед поразкою, соромом, реакцією на зроблену роботу.

Чому це відбувається? Мозок захищає нас. Енергозатратну, або ж монотонну роботу тіло сприймає як ту, що шкодить організму. Особливо якщо ми перебуваємо в стані втоми, збентеження чи напруження. Так мозок підбадьорливо нас винагороджує, дозволяє послабити фокус і трохи відпочити. Фізично і психологічно здорова людина не має такої потреби.  Той, хто починає свій день спозаранку з  динамічної зарядки чи спортзалу буде почуватися бадьоро до самого завершення. Тому такі тайм-аути властиві людям, які погано харчуються і сплять, мають ненормований графік і стресові умови роботи або ж життя загалом. Психологи вбачають у прокрастинації традиційне посилання у дитинство. В авторитарних і владних батьків дуже часто виростають діти, які підсвідомо беруться до справи на перекір. Та найважливіше: прокрастинація викликає звикання. Постійна заміна неприємної справи на щось більш цікаве сприяє виділенню біологічно активної хімічної речовини – дофаміну. Тоді це переходить в залежність.

Що далі? Проблеми на роботі, чи в колі сім’ї або друзів – це лише вершина. Зазвичай прокрастинація – це не про те, що ми не можемо вчасно взяти до справи. Скоріше, ми не вміємо вчасно зупинитися. А тому проблема з алкоголем – це те, що рано чи пізно може з’явитися на фоні звичного затягування за рахунок задоволення. Як гадаєте прокрастинатори поспішають до лікаря? Звісно! Так само як до закинутої важливої справи. Що це означає? Щорічні відвідини лікаря, або ж просто затягування із стоматологом – це нищівний удар для здоров’я, а також значні фінансові витрати. Затягування змінює поведінку. Підвищені дози кави у безсонні ночі чи легкі перекуси замість звичних прийомів їжі теж мають наслідки. І ще важлива деталь – людина не має сміливості чесно зізнатися у байдикуванні. А отже на світ народжуються так звані легенди. Так звичкою стає і постійна брехня.

Що ж робити?  Дарувати прокрастинатори щоденник – це те саме, що казати людині з депресією «Посміхнись!» навіть якщо це працює, то все одно не надто довго. Перше – це сон. Якісний, здоровий, 7-8 годин. Друге – фізична активність. Малі перерви на офісну гімнастику. Відвідування спортзалу або ж танці, теніс, футбол, масаж, стретчинг, йога – це ліки від втоми і напруги. Здорове тіло відмовляється від ліні, мозок здатен вирішувати навіть найскладніші задачі. Третє – пошук релаксу. Можна просто працювати. А можна робити це з чашкою улюбленого какао, або ж під спів улюбленої групи, або ж якщо є така можливість – після обіду година праці в улюбленій кав’ярні. Це дрібниці. Але вони роблять процес приємним. Дієво працює список, в якому поміж необхідних справ, вписані маленькі регламентовані нагороди: 30 хв улюбленої  гри після готового місячного звіту; скролінг знижок на  сайті після виконаного першого етапу завдання. Мистецтво маленьких кроків наближає нас до раціонального планування дня. Сьогодні – це один день, завтра тиждень, а за місяць – усе життя. Так народжується успіх і свобода дій.

Автор: @lady._.v

Наші щоденні оновлення так легко пропустити... ви знаєте, що потрібно робити!