Коли вистрілить «арбалет Лоренца»?

Несправедливий розподіл доходів існує поки крутиться Земля. Функціонування ринкового механізму, за умови невтручання держави, веде до розшарування населення на бідних і багатих. З одного боку конкурентна боротьба справедлива і виправдана в умовах сьогодення, адже у ній кожен коваль свого щастя. Відтак рівень доходу залежить від здібностей, навиків і вміння ризикувати. Але навіть у цей вічний закон втручається сама матінка-природа. Адже усі ми стартуємо з різних позицій. Комусь вдалося престижно вивчитись – комусь ні, в декого міцне здоров’я – а в когось вроджені вади, хтось отримав солідний спадок – інший десяток років витратив на побудову свого капіталу. Всі ці фактори не лише впливають, але й відсіюють тих, кому з певних причин пощастило менше. До речі, економісти зауважують, що нерівність у доходах має місце в усіх економічних системах – як традиційних, так і товарних. Втім найгостріше це відчутно саме в ринковій.


Історично склалось, що головною причиною диференціації доходів, в умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки, є швидка переорієнтація окремих суспільних груп на закони ринкової економіки, тоді як інша частина населення продовжує жити, орієнтуючись на традиційні цінності системи, яка відходить в минуле.
Для вимірювання нерівності розподілу доходів використовують різні показники, найчастіше будують криву Лоренца, яку ще називають «луком», а в нашій версії «арбалетом». На початку ХХ століття відомий тепер економіст Макс Отто Лоренц запропонував підхід, відповідно до якого загальну кількість сімей в країні ділять на 5 рівних за чисельністю груп (20%). Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік. Далі слід побувати дві осі і сполучити доходи і групи населення. І вуаля! Ви бачите, наскільки нерівномірно розподіляється сукупний дохід в країні. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим більш вона пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів.
Діаграма доходів населення України має широку основу та загострену вершину. Опитування, проведені Київським Міжнароднім інститутом соціології, засвідчують, що майже 90 % населення має скрутне матеріальне становище і лише 1 % населення має помісячний дохід, який дозволяє цілковито задовольнити власні потреби і зробити заощадження. По мірі руху від найбідніших багато чисельних верств до найбагатших мало чисельних верств населення крива Лоренца стає все більш крутою, тобто нема перехідного стану між багатством та бідністю людей із середнім достатком. Хоча саме ця категорія населення формує споживчий потенціал країни, визначає кінцевий попит і є своєрідним гарантом стабільності суспільства.


Що стосується державного регулювання доходів, то влада може впливати на диференціацію доходів за допомогою фіскальної та соціальної політики. До першої відноситься система оподаткування, яка істотно впливає на доходи громадян. Друга ж визначає систему пільг і соціальної допомоги. І допоки ця система не налагоджена, тятива на арбалеті натягується щораз дужче. Аби її послабити, Україна має взяти приклад з Японії, США чи Великобританії. Там майнову нерівність долали гнучкою податковою політикою і активним розвитком малого і середнього бізнесу. Не зайвим було б легалізувати тіньову економіку. Але, ясна річ, що цим рішенням мають передувати ефективні реформи як підготовка ґрунту. А поки що Лоренц готовий вистрілити і спровокувати соціальний вибух. І це може виявитись влучним пострілом Робіна Гуда, який відбере награбоване у багатих і віддасть 90% бідним. І говорити про криву нерівномірних доходів більше не доведеться, як і загалом про ринкову економіку в Україні.

Автор: @lady._.v


Наші щоденні оновлення так легко пропустити... ви знаєте, що потрібно робити!